Kobzar

The old kobzar sings not a song, but a memory.
His fingers touch the strings like old wounds,
each note a prayer for those who never returned.
A child unaware that one day this melody must be carried on by the sword.

Старий кобзар співає не пісню — спогад.
Його пальці торкають струни, як рани,
і кожен звук — молитва за тих, хто не повернувся.
Дитина, ще не знає, що цю мелодію колись доведеться продовжити мечем.